Інтегроване заняття про калину

Інтегроване заняття

з народознавства та образотворчого мистецтва

(квілінг).

Мета: спонукати дітей виявляти цікавість до звичаїв свого народу; ознайомлювати із національними та народними символами та оберегами українців; формувати національну свідомість дошкільників;виховувати почуття любові до своєї Батьківщини. Ознайомити дітей із нетрадиційним методом аплікації; зацікавити технікою квілінг; розвивати дрібну моторику рук, увагу, творчі здібності, спостережливість.

Хід заняття.

Вихователь – Діти, скажіть у чому ми одягненні?

Діти – У національні костюми.

Вихователь – А чому?

Діти – Бо ми українці.

Вихователь – Діти, відгадайте загадку.

Навесні зацвітає, влітку засмагає

Червоне намисто восени вдягає,

Що не знала би…(калини).

Ми сьогодні з вами продовжуємо знайомитися з символами нашої країни, а саме з рослинним символом нашого народу – калиною.

Я пропоную послухати легенду про калину.

То було дуже давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце. Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати з криниці і поливала. Деревце прийнялося, і розрісся великий кущ. Іде якось шляхом дідусь. Стомився та й сів під кущем перепочити…Усміхнувся, спасибі тим роботящим рукам, що його посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться дідусь, що воно буде далі? Осипався цвіт. Замість нього – ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалася зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепоче:»Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені ім’я своє. Калинко…»

(Вихователь запропоновує роздивитися зернятка калини.)

Вихователь- Великий український поет Т.Г Шевченко теж дуже любив цю рослину й оспівував її у своїх творах. Він вжив слово калина у Кобзарі аж 365 разів. Давайте і ми пригадаємо вірші.

Сонце гріє, вітер виє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

Защебече соловейко

В лузі на калині

Заспіває козаченько,

Ходя по долині

Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

 Три явори посадили

Сестри при долині,

А дівчинка заручена –

Червону калину.

Вихователь. Діти, давайте ми з вами на мить перетворемося на маленькі зернятка калини. Теплий промінчик сонця впав на землю і зігрів насіннячко. З насіння з’явилися стеблинки. На стеблинках прокинулися квіти. Ніжаться квіточки калинки на сонці, підставляючи теплу і світлу кожну свою пелюстку, повертаючи свою голівку до сонечка.

(Діти сідають на місця).

Вихователь. У різні пори року калина чарує своєю красою. Навесні зацвітає запашним білим цвітом, нібито наречена у білій сукні. Улітку захищає від спеки. Восени вона палає вечірньою зорею, коли достигають важкі грона. Ягоди калини наливаються цілющім соком і горять як ліхтарики. У кожній ягідці калини заховане зернятко, схоже на маленьке сердечко. Узимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а вона гостинно приймає гостей, які прилетіли поласувати червоними соковитими ягідками.

 Вихователь – Давайте пригадаємо приказки та прислів’я про калину.

·        Убралася у плаття біле, як калина в білий цвіт.

·        Пишна та корисна, мов червона калина 

·        Стоїть у дворі дівонька. Як червона калинонька. 

·        Посадиш біля хати калину, будеш мати долю щасливу. 

·        Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте 

Вихователь – Молодці, діти, ви гарно розповідали прислів’я та приказки.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі і краси,

і чистої дівочої коси.

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати.

Очистить і повітря навесні,

І знадобиться у зимові дні.

В українців є ще один символ життя, долі, життєвої сили – це віночок. Прикрасою віночка є кольорові стрічки. Кожна з яких в ньому має своє значення. Я пропоную пограти в гру «Віночок».(Діти бігають навколо обруча зі стрічками,коли музика затихає скручують стрічку і називають що означає колір.)Коричневий – земля, голубий – небо, зелений – трава, жовтий – сонце, червоний – калина, оранжевий – здоров’я.

Рухлива гра «Віночок».

Вихователь Калина супроводжує людину протягом всього життя:

-         Калина – оберіг;

-         Використовують у косметиці,

-         В медицині,

-         В харчовій промисловості,

-         Виготовляють музичні інструменти.

Українці відтворили калину у декоративно-вжитковому мистецтві:

-у вишиванці,

-У розпису посуду,

-у писанкарстві.

Вихователь – Діти, подивіться на цей кущ калини. Як ви гадаєте, чим він відрізняється від інших?

Діти – на ньому немає ягідок.

Вихователь – Я пропоную вам прикрасити цей кущ. А працювати будемо в новій техніці – квілінг. Квілінг – це техніка завертання паперових смужок у роли різної форми. Квілінг прийшов до нас з середньовіччя. Ми спробуємо відтворити нашу калину в техніці квілінг, відтворимо частинку калинової гілочки.

Діти, ми з вами вже виготовили деталі і зараз треба зібрати все разом.

(Самостійна робота дітей).

Вихователь – А поки наші гілочки застигають ми пограємо в гру «Калина»

Танок  «Калинонька»

Діти прикрашають кущ калини.

Вихователь –Калина в Україні символізує духовний потяг до свого рідного краю, до рідної землі, шанування традицій Тож бережіть калину. Дбайте про неї, шануйте її.

-Чи сподобалося вам заняття?

-Як називається техніка з якою ми сьогодні працювали?

-Який рослинний оберіг ми з вами робили?